ДІАГНОСТИКА РАКУ ШЛУНКА ЗА ДОПОМОГОЮ ДИХАЛЬНОГО ТЕСТУ

У нещодавно опублікованому повідомленні у часописі «Gut» йдеться про створення дихального тесту, який міг би допомогти діагностувати рак шлунка, а також оцінити ризик виникнення даного захворювання конкретної особи.

За оцінками спеціалістів, близько 24 590 людей у США цього року отримають діагноз рак шлунка. Ця хвороба частіше вражає людей похилого віку, а середній вік її виникнення – 69 р.

На ранніх стадіях захворювання протікає, здебільшого, безсимптомно, що дуже ускладнює його діагностику. За наявності ж симптомів у хворих відзначають зниження апетиту, болі у животі та нудоту, що доволі часто сприймаються за прояв інших хвороб.

Таким чином, у США лише 1 пацієнт з 5 отримує вірний діагноз до того, як хвороба розповсюджується на інші органи. Саме це і створює підгрунтя для пошуків методик ранньої діагностики даного захворювання. Чогось такого, що могло б значно збільшити ефективність лікування.

У останніх напрацюваннях проф. Хосама Хаїка (Hossam Haick) та його команди з Ізраїльського технологічного інституту йдеться про використання методики аналізу наномасиву для діагностики раку шлунка на ранніх стадіях. Ця технологія дозволяє дослідити навіть найнезначніші зміни у травному тракті, аналізуючи повітря, що видихає пацієнт.

За словами вчених, аналіз наномасиву як метод діагностики раку шлунка був вивчений раніше, але можливість використання його для визначення передракового стану досліджена не була.

Вчені зазначають, що аналіз наномасиву – потенційно точний, неінвазивний та економічний інструмент скринінгу.

Професор Хаїк та його команда отримали дві дихальні проби від 484-х пацієнтів, у 99 з яких раніше був встановлений діагноз «рак шлунка», але лікування за допомогою хіміо- або радіотерапїї ще не проводилось.

Пацієнтам необхідно було відмовитися від їжі за 12 годин до відбору проб, та утриматися від паління за 3 години. Усі учасники були перевірені на наявність збудника Helicobacter pylori – відомого фактора ризику раку шлунка. Також вченими були досліджені шкідливі звички пацієнтів – споживання алкоголю та тютюнопаління.

Першу пробу було досліджено за допомогою газової хроматографії-масс-спектрометрії (ГХМС). Ця технологія дозволяє визначити рівень вмісту летких органічних сполук (ЛОС) у повітрі, що видихає пацієнт. Другу пробу аналізували за допомогою комплексного аналізу наномасиву з розпізнаванням образів.

ГХМС-аналіз виділив 130 ЛОС у видихуваному повітрі. При порівнянні рівнів ЛОС у зразках, відібраних у хворих на рак шлунка, зі зразками, отриманими у тих, чий стан вважається передраковим, вчені змогли виділити вісім відмінних один від одного «відбитків дихання».

При дослідженні проб за допомогою аналізу наномасиву дослідники знайшли суттєві відмінності у дихальних відбитках пацієнтів, що страждають на рак шлунка, та пацієнтів, що мають різний ступінь ризику виникнення даного захворювання. За результатами дослідження метод виявився на 98% специфічним, на 92% точним, а його чутливість склала 73%.

Наведені дослідниками дані свідчать, шо на кінцевий результат не впливали такі джерела похибки як вік, вживання алкоголю чи прийом препаратів-інгібіторів протонного насоса (ліки, що знижують виділення шлункової кислоти).

Застосування методики ГХМС з метою скринінгу раку шлунка невиправдане через складність та високу вартість, тоді як, зі слів вчених, аналіз наномасиву може стати високоточною та менш витратною альтернативою.

Зокрема, вчені зазначили: