КЛИНІКА МАЙО ДОВЕЛА НАЯВНІСТЬ ОСАДІВ ГАДОЛІНІЮ В МОЗКОВІЙ ТКАНИНІ ПІСЛЯ ПРОВЕДЕННЯ МРТ

Клініка Майо (США) опублікувала роботу, яка показує прямі докази депонування гадолінію в мозковій тканині після внутрішньовенного введення гадоліній-вмісних контрастних препаратів для МРТ дослідження.

В основному, гадоліній-вмісні контрасні препарати вважаються безпечними для пацієнтів з нормальною гепатобіліарною і сечовидільною системами. Раніше вважалося, що гадоліній не виходить за межі кров’яної судини, оскільки він пов’язаний з іншими молекулами, і, звичайно ж, не припускалося, що він депонує в тканини і органи. Однак, раніше в Японії, а тепер і в клініці Майо підтвердили, що насправді гадоліній накопичується в мозковій тканині після введення. Наслідки такого відкриття масштабні, оскільки МРТ дослідження з контрастним посиленням проводяться мільйонами пацієнтів щорічно.   

Дослідження провели для оцінки наявності цих осадів на Т1-зважену інтенсивність сигналу. Вивчали дві групи пацієнтів: перша  – недавно померлі, які проходили багаторазові МРТ дослідження з гадолінієм, а друга – контрольна група пацієнтів, яким ніколи не проводили МРТ з гадолінієм. Вчені змогли візуалізувати і виміряти концентрації осаду в мозковій тканині. Вони також продемонстрували пряму залежність сумарної дози гадолінію і його концентрації в мозку.

“Незважаючи на докази наявності слідів депонування гадолінію в нервових тканинах, на даний момент немає даних, які вказували б на його шкоду здоров’ю пацієнтів, – сказав Лауренс Екель, лікар, автор роботи, радіолог клініки Майо. – Ці гадолінієві контрастні препарати, одобрені FDA, дають цінну інформацію радіологам і лікарям інших спеціальностей, дозволяючи більш точно і своєчасно поставити діагноз захворювання. Така інформація необхідна для прийняття медичних і хірургічних рішень, а також для найкращого догляду за пацієнтом”.        

В роботах клініки Майо не визначали вплив осаду гадолінію в клінічній сфері, але такі дослідження уже проводяться. На сьогодні, немає прямих доказів, що експозиція гадолінію викликає специфічні симптоми чи інші проблеми зі здоров’ям. Єдине захворювання, пов’язане з гадолінієм – це нефрогенний системний фіброз, який спостерігається у невеликої кількості пацієнтів з нирковою недостатністю. Також немає даних, які б говорили про більший ризик, ніж користь.  

Рисунок 1. Магнітно-резонансні знімки 45-річної жінки з гліобластомою, яка пройшла хірургічну, хіміо- і радіотерапію. (а) Непосилений Т1-зважений знімок показує високу інтенсивність сигналу в блідому шарі (globus pallidus). Виставили стандартні досліджувані області (ДО) навкруг блідого шару і таламусу. (b) Швидке спін-ехо (fast spin-echo) Т2-зваженого знімка на тому ж рівні, як і на знімку “а”. (с) Непосилений Т1-зважений знімок показує високу інтенсивність сигналу в зубчастому ядрі мозочку. Стандартні ДО викладалися навкруг зубчастого ядра і Варолієва моста. (d) Швидке спін-ехо Т2-зваженого знімка на тому ж рівні, як на знімку “с”.  

"High Signal Intensity in the Dentate Nucleus and Globus Pallidus on Unenhanced T1-weighted MR Images: Relationship with Increasing Cumulative Dose of a Gadolinium-based Contrast Material." Collaborating with Dr. Kanda were Kazunari Ishii, M.D., Ph.D., Hiroki Kawaguchi, M.D., Kazuhiro Kitajima, M.D., Ph.D., and Daisuke Takenaka, M.D., Ph.D.