ВЧЕНІ ВИКОРИСТОВУЮТЬ МРТ ДЛЯ ВІЗУАЛІЗАЦІЇ ЗМІН В ПІДШЛУНКОВІЙ ЗАЛОЗІ ПРИ ДІАБЕТІ НА РАННІЙ СТАДІЇ

Дослідники  із  Центру  діабету  Joslin  (Joslin  Diabetes  Center)  опублікували наукову  роботу  про  походження  діабету  1­го  типу  та можливості магнітно­резонансної  томографії (МРТ)  візуалізувати запалення  підшлункової залози (ПЗ). Знання про запальний процес підшлункової залози та про його наслідки зможуть  допомогти  в діагностиці  та  лікуванні  діабету  1­го  типу,  а  також,  в свою чергу, покращать знання про прогресування цього захворювання.

Дослідження  проводили  з  допомогою  ферумокситолу  (ferumoxytol)  –  препарату  заліза,  використовуваного  в  лікування  залізодифіцитної  анемії (ЗДА)  в  якості  МРТ  контрасту.  Як  було  раніше  описано  в  схожих дослідженнях,  ферумокситол  “витікає”  із  кров’яних  судин  в  осередках запалення  та  поглинається  клітинами  імунної  системи,  відповідальними  за фагоцит макрофагами, які концентруються в осередку запалення.

Основні  причини  розвитку  діабету  1­го  типу  –  це  аутоімунні  реакції  та запалення  ПЗ.  Незважаючи  на  те,  що  аутотіла  (антитіла,  спрямовані  проти власної  ПЗ)  можуть  розцінюватися  як  показник  імунної  відповіді,  вони недостатньо специфічні, щоб показати ризик розвитку діабету.

“Багато  людей  мають  генетичні  варіанти,  які  підвищують  ризик  розвитку діабету  1­го  типу,  –  розповідає  співавтор  роботи  Джейсон  Гагліа,  лікар, магістр медичних наук, дослідник в відділі імунобіології в центрі Joslin. – У багатьох розвивається аутоімунітет, але всього лише у незначної кількості з них дебютує клінічне захворювання”.

В даній роботі дослідженню підлягали 11 пацієнтів з недавно діагностованим діабетом  1­го  типу  та  позитивними  результатами  на  аутотіла,  а  також  10 пацієнтів  контрольної  групи  без  клінічних  ознак  та  сімейного  анамнезу діабету.

Методи,  використовувані  МРТ  в  дослідженнях  ПЗ  були  адаптовані  з алгоритмів картування, першочергово розробленими для скануванння цілого головного  мозку.  Гагліа  зазначив,  що  доза  ферумоксилу  в  даному дослідженні  складала  приблизно  одну  четверту  рекомендованої  дози  для лікування ЗДА. Тобто, крім унікальних алгоритмів картування в дослідженні також  були  використані  матеріали,  які  можна  застосовувати  в  будь­якій лікувальній установі.

Потенційне  застосування  цього  методу  візуалізації  здатне  показати  повну картину розвитку діабету 1­го типу. Гагліа зазначив: “Ферумокситол­знімки показали,  що  в  групі  пацієнтів  запалення  було  неоднорідним  по  всій  ПЗ. Також  спостерігалось  більше  варіювання  серед  людей,  що  співпадає  з клінічними  картинами.  До  нашого  дослідження  ніхто  не  показував  такого для живих людей”.

Оскільки  не  всі  пацієнти  з  аутоантитілами  будуть  хворіти  діабетом,  –  використовуючи такий діагностичний метод, лікарі зможуть краще визначати людей  з  більш  високим  ризиком  розвитку  діабету  та  класифікувати  їх відповідно до стратегій лікування.