РОЗГЛЯД БЕЗПОРОГОВОЇ ЛІНІЙНОЇ ТЕОРІЇ

Ви, ймовірно, були на рентгенологічному або КТ (комп’ютерна томографія) дослідженні хоча б раз у житті. Скоріш за все, вам призначив його лікар, а ви, у свою чергу, навіть почали сумніватися у його компетенції. Бо ж як медик може свідомо спрямувати вас туди, де ви піддаватиметеся дії гамма і рентген випромінювання, які у буквальному сенсі знищуватимуть ваші клітини та ДНК? Ви не відчуваєте та не бачите радіації, але лише почувши це слово, напевно, уявляєте знак небезпеки, ядерні аварії чи тоненьке цокання лічильника Гейгера. Вона й справді настільки небезпечна?

Коротке введення у безпорогову лінійну теорію

Безпорогова лінійна теорія (БЛТ) вперше заявила про себе на початку ХХ століття. Першою державною структурою, де вона з’явилася, стала Національна Академія Наук (НАК) США у 1956 р. З того часу БЛТ провокує багато суперечок. Кожні кілька років виходить стаття про те, що ця теорія недосконала, вводить в оману і взагалі не вірна. Нещодавно команда з Університету Лойола спробувала її спростувати.

Для початку, БЛТ – це модель ризику, що використовується практично усіма державними організаціями охорони здоров’я і управліннями ядерної енергії для встановлення суворих принципів обмеження доз опромінення для співробітників ядерних установок і населення. Основний тезис БЛТ полягає у тому, що ризик виникнення раку прямо пропорційний дозі опромінювання, тому у назві теорії і присутнє слово «лінійна». Друга половина назви витікає із простого висновку, який можна зробити з лінійної прогресії. Якщо ризик раку пропорційний дозовому навантаженню, тоді не існує безпечної дози опромінення, тобто вона безпорогова. Посилаючись саме на цей факт, багато біологів, епідеміологів та інших вчених стверджують про неможливість доведення, що низькі дози радіації, менше 100 мілізівертів/рік викликають рак. Ми ще повернемося до цього аргументу трохи пізніше.  

Яким чином радіація викликає рак?

Іонізуюче випромінювання – це загальновідомий та добре досліджений фактор, який призводить до ризику виникнення раку. Щоб осмислити БЛТ, потрібно розуміти, як саме радіація викликає рак. Найнижча доза іонізуючого випромінювання – це одна ядерна частинка, яка проходить через одну клітину. Вона може проходити крізь клітину або пошкоджуючи молекулу ДНК, або не здійснюючи жодного впливу. Найнебезпечніше – це дволанцюговий розрив ДНК. Вплив радіації у якості канцерогену підтверджується дослідженнями на людях (епідеміологія), рослинах та тваринах (експериментальна радіобіологія), а також на клітинах (клітинна та молекулярна біологія). Щоб зрозуміти вплив радіації на здоров’я, необхідно здійснити аналіз інформації із зазначених джерел.

Конкуруючі теорії

Оскільки багато хто вважає БЛТ нездатною адекватно оцінити ризик розвитку раку при дозі до 100 мЗв, були запропоновані і протестовані кілька інших теорій.

Фото надане Комісією по ядерній безпеці Канади (CNSC)

Теорія гіперчутливості стверджує, що існують більші ризики при низьких дозах у порівнянні з БЛТ. Порогова теорія передбачає, що ризик взагалі відсутній нижче певного рівня – надто гучна заява, як нам видається. Ще більш екстремальна та спірна теорія – гормезіс, яка базується на тому, що низькі дози випромінювання слід вважати корисними, і вони можуть навіть запобігти раку.

Читачу, можливо, цікаво, чи існують підтвердження теорій, окрім БЛТ, і відповідь – так. Певна доказова база існує, але вона досить обмежена і у багатьох випадках необ’єктивна, або ж висновки не підтверджуються результатами.

Нам взагалі потрібна БЛТ?

Усі країни з агентствами та комісіями ядерної безпеки, за невеликим виключенням, дотримуються цієї теорії, тому що вона підкріплена безліччю досліджень. Ці агентства ґрунтують свої рекомендації і керівні принципи на достовірних фактах. Навіть враховуючи, що багато з них прийшли до висновку, що ризик раку до 100 мЗв недоведений, вони не бачать причини замінювати «шило на мило».

Невже ж ця теорія настільки ненадійна? Уже десятиліттями саме вона лежить в основі мір ядерної безпеки. Якби її не існувало взагалі, невідомо, як усе могло б обернутися: чи не зросла б захмарно кількість злоякісних пухлин, чи не були б суттєво гіршими умови роботи для працівників ядерних установок, і чи не з’явилася б маса генетичних дефектів.

Опоненти БЛТ заявляють, що в ядерній енергетиці дуже багато грошей витрачається даремно. Та, наприклад, якщо взяти до уваги рідкісну, але все ж наявну загрозу ядерної аварії, як на Чорнобильській АЕС або нещодавно – Фукусіма Даічі. Їхні наслідки могли бути набагато гіршими, якби міри безпеки базувалися б на інших теоріях.

Хочете покращити імунну систему і здійснити профілактику раку? Згідно гормезісу, лікар міг би вас відправити в Чорнобиль, на санаторно-курортне лікування. До того ж, якщо не утилізувати радіоактивні відходи як слід, то радіоактивний «сладж» може потрапити у прісні водойми. Невже не доцільно бути максимально обережними?

Експеримент, який може або підтвердити, або спростувати БЛТ

Оскільки ми постійно оточені фоновою радіацією та іншими канцерогенами, майже неможливо довести, що низькі дози радіації, наприклад, щорічна флюорографія чи КТ, підвищують ризик онкологічних захворювань.

Існують дослідження, які підтверджують такий ризик при навантаженні з низькими дозами, але є й такі, що показують протилежне. Тому у 2006 р. вчені на Саміті ефектів ультра-низьких доз радіації вигадали ідеальний експеримент для перевірки БЛТ. Вони побудували спеціальну лабораторію, де створили умови без будь-якої радіації для лабораторних тварин чи культур клітин і порівняли їх з контрольними групами, що знаходилися у зоні впливу звичної фонової радіації.

БЛТ – інформація для роздумів

Безпорогова лінійна теорія – це саме теорія, а не закон. Чи може вона помилятися стосовно ефектів, здійснюваних навантаженнями низьких доз? Звичайно, адже це все-таки теорія. Але вона проста, точна при дозі вищій 100 мЗв і здобула загальний науковий консенсус.

Необхідність пройти рентгенівське чи КТ обстеження не повинна викликати страху, адже вони мають високу діагностичну цінність. Що ж до думки про надто високі фінансові затрати у межах дії БЛТ, то варто замислитися, чи не краще зекономити на чомусь іншому. Можна сперечатися ще дуже довго, але у підсумку, ми віримо, що пріоритетним повинне залишатися утримання радіації на мінімальному, якого тільки можна досягнути, рівні.

Юрій Саркісов, лікар, компанія БіМедіс